сторінка логопеда
ВЧИТЕЛЬ-ЛОГОПЕД ПУКАЛО ІРИНА СТАНІСЛАВІВНА Освіта: Київський національний університет ім. М. Драгоманова, логопед шкільних і дошкільних навчальних закладів.
сторінка логопеда Дитина не народжується зі сформованим мовленням. Поступово, крок за кроком, вона вчиться правильно і чітко вимовляти звуки, пов`язувати між собою слова, будувати речення, ясно і послідовно викладати свої думки. У мовленні дитина стверджує себе у вселюдській спільності. На жаль, іноді мовленнєвий розвиток відбувається із запізненням або з особливостями розвитку. Відхилення мовленнєвого розвитку негативно позначається на сприйманні мовлення, особистості дитини, негативно впливає на подальше навчання дітей у школі. Що робити коли у дитини є проблеми з мовленням? У цьому разі потрібно звернутися за допомогою до логопеда. А ще краще, якщо на допомогу малюкам приходять високоосвічені фахівці дошкільного навчального закладу компенсую чого типу.
Одним із таких є дошкільний навчальний заклад №95, який займається усуненням мовленнєвих порушень у дітей. Робота логопеда починається з розвитку у дітей уваги, зорового і слухового сприймання ( впізнавання і розрізнення), пам`яті, мислення, загальної та дрібної моторики, адже без того неможливо налагодити повноцінний освітній процес. До завдань логопеда входить розширення та збагачення словникового запасу дітей, розвиток зв`язного мовлення і навчання грамоти, виправлення граматичних помилок. Тому фахівець цього закладу ретельно підбирають до певної логопедичної теми потрібний текст, фізкультхвилинку чи пальчикову гру, які б містили лексичні одиниці для пояснення нового матеріалу, його закріплення , повторення.
Коли звертатися до логопеда:
- Якщо у дитини до 2-х років не з’явилося мовлення (дитина мовчить), або словниковий запас налічує не більше 10 слів.
- Якщо дитині більше 4-х років, а вона не вимовляє (чи неправильно вимовляє) звуки рідної мови. У цей час фонетична система повністю сформована і дитина повинна говорити правильно.
- Дитина почала повторювати перші звуки, склади, слова (заїкається)
- Дитині більше 5-ти років, а вона не запам’ятовує вірші, не може переказати текст, порушує структуру слів (спотворює слова).
Батькам на замітку.
Повідомлення спеціалістів про певні вади у розвитку дитини часто стає для батьків несподіванкою, яка звучить як вирок. І тоді починаються шкодування про згаяний час, про те, що «прогледіли» чи «недодивились». Та ніколи не треба втрачати надію. До мене, як до логопеда, часто звертаються батьки і запитаннями і проханнями розповісти про те, як вчасно помітити відхилення у розвитку дитини, як їх попередити, у яких випадках звертатися до спеціалістів та ін. Пропоную відповіді на запитання, які зустрічаються найчастіше.
Чи є порушенням розвитку відсутність лепету у дитини до 7 місяців чи його згасання протягом одного (двох) місяців з моменту появи?
Такі прояви можуть свідчити про порушення слуху, інтелекту чи органічне ураження мовленнєвих мозкових центрів. Слід обов’язково звернутися до невропатолога та перевірити слух малюка.
Скільки слів має вимовляти дитина в 1 рік?
Відповідно до нормального онтогенезу в 1 рік дитина має в активному словниковому запасі не менше 10 слів-назв добре знайомих їй предметів, дій та явищ, розуміє звернене до неї мовлення.
Який словниковий запас повинна мати дитина у 2 роки і чи може вже утворювати речення?
У 2 роки словниковий запас дитини досягає 100 слів, серед яких значна кількість дієслів, що спонукає малюка в період від 1р.8міс. до 2 років утворювати перші речення, що складаються з підмета і присудка.
Дитині вже 2 роки, а вона ще не говорить. Що робити?
Це може свідчити про наявність у малюка затримки мовленнєвого розвитку. Слід якомога швидше вжити таких заходів: - перевірити слух дитини, зробивши аудіограму; - звернутися до невропатолога та логопеда, щоб визначити, чи є органічне ураження центральної нервової системи, зокрема мовленнєвих центрів кори головного мозку; - з’ясувати стан інтелекту в кабінеті дитячого психолога, дефектолога чи психіатра.
Як можна виявити затримку мовленнєвого розвитку?
Затримку мовленнєвого розвитку можна виявити вжез перших днів життя дитини. Ознакою, яка повинна насторожити батьків, є слабкий, монотонний крик новонародженого. Треба обов’язково проконсультуватись у логопеда, якщо виявили такі особливості: - у кінці 1-го місяця немовля не кричить при неприємних відчуттях (наприклад, коли воно мокре чи хоче їсти); - у кінці 4-го місяця не посміхається, коли з ним розмовляють; - у кінці 5-го місяця не вимовляє окремі звуки чи склади (типу «ба-ба-ба» чи «га-га-га»), не намагається, знаходячись на руках у матері, відшукувати поглядом названі нею об’єкти («Де тато?»); - у кінці 7-го місяця не намагається привернути до себе увагу певними звуками; - у кінці 9-го місяця в мовленні відсутні повторювані однакові склади, які звучать, як одне слово, наприклад: «ма-ма», «дай-дай», «та-та»; - у кінці 10-го місяця малюк не може повторити за дорослим близько восьми різних звукосполучень та складів, не може заперечно похитати головою («ні-ні»), помахати рукою на прощання («па-па»); - у кінці 12-го місяця не вимовляє жодного осмисленого «дитячого слова», яким дитина називає одні й ті самі предмети, осіб, ситуації, не прислухається до музики, не може виконати просту інструкцію (наприклад, «дай машинку»); - у кінці 15-го місяця не вживає адекватного слова «мама», «тато»; - у кінці 19-го місяця не вимовляє осмислено слова, не показує частини тіла, які називає дорослий; - у кінці 29-го місяця не розуміє значення слів «великий- маленький».
Зазначені показники вказують на передумови виникнення затримки мовленнєвого розвитку малюка.
Батькам на замітку.
Порушення мовлення – явище доволі поширене. Заїкуватість належить до одного з найпоширеніших розладів мовлення.Як правило, воно виникає в ранньому дитинстві і без допомоги може зберігатись протягом багатьох років, що є перешкодою у навчанні, під час вибору професії, в особистому житті. Заїкуватість формує у людини риси характеру, які ускладнюють їй життя: полохливість, невпевненість у своїх силах, залежність від оточуючих.
Пам’ятка про перші дії при появі
у дитини заїкання
Важливо відразу при появі у дитини заікання звернутися до спеціалістів і виконувати всі їх поради. Дуже важливі перші міроприємства:
1.Негайно відведіть дитину до невропатолога та логопеда, точно виконуйте їх поради і призначення. 2.Не привертайте увагу дитини на особливості її мови. 3.Дитина не повинна бачити хвилювання, тривогу дорослих у зв’язку з появою у неї звїкання.
4.Дитина не повинна чути слово «заїканні». 5.Створіть умови виключного спокою для дитини, при можливості переведіть її на постільний режим.
6.Не допускайте передражнювання, не давайте їй приймати участь у збуджуючих та галасливих іграх. 7.Дорослі повинні говорити небагато, спокійно, неголосно, чітко, правильно, плавно. 8.Рухи дорослих повинні бути спокійними. 9.Не викликайте дитину на розмову, на розповідь чого-небудь, не задавайте зайвих запитань. 10.Не перевантажуйте мовним матеріалом, не виправляйте дитину, якщо вона заїкається, не заставляйте повторювати сказане.
11.Не допускайте наслідування другими дітьми заїкуватого мовлення вашої дитини. 12.Дотримуйтеся точного режиму з денним відпочинком. 13.Підхід до дитини повинен бути ласкавим, рівним, спокійним, але в той же час вимогливим, однаковим зі сторони всіх дорослих. 14.Дитину потрібно оберігати від сильних вражень.
ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:
водити в кіно, театр, цирк, гості, дивитись телевізор, гратись в галасливі ігри, дарувати багато нових іграшок. Не розповідати страшних казок та оповідань. Не повторювати знайомих та не вивчати нових віршів, казок, оповідань. Якщо дитина відвідує дитячий колектив, то тимчасово її ізолювати, більше бути на свіжому повітрі.
